Теоретичний аспект фототерапії

                                                       

Фототерапія – один із напрямів арт-терапії, який використовує фотознімки, тематичні зображення, метафорично-асоціативні карти у процесі психологічної допомоги. Застосування фотографії, фотозображень, арт-карт з метою зцілення, висвітлення та вирішення психологічних проблем, а також гармонізації та розвитку особистості. Дана психологічна робота може включати в себе використання, як готових фотографій, так і створення власних фотозображень у терапевтичному процесі. Фототерапію переважно розглядають як цілісну систему технік консультування, на основі фотографій.
Фотозображення як інструмент використовують фототерапія, фото-арт-терапія та власне терапевтична фотографія. Для фототерапії характерно використання фотографії як об’єкту переносу в психотерапевтичній взаємодії спеціаліста та клієнта. Фахівець може залучати особисті фотографії клієнта в якості додаткового інструменту активізації психотерапевтичного процесу. За допомогою фотозображення психолог працює з особистістю клієнта, дає можливість вираження, а також створює умови для корекції та розвитку відносин з самим собою та з навколишнім середовищем. Фото-арт-терапія відрізняється більшою кількістю творчих видів діяльності – створення фотоколажів, фотоплакатів, домальовування фотографій, поєднання фотозображень з танцями, музикою, літературою, тощо. А також фото-арт-терапія передбачає додаткову освіту спеціаліста у сфері арт-терапії. Терапевтична фотографія характеризується власне створенням знімків, як процесу творчого самовираження для досягнення позитивних психосоціальних ефектів [ 4, с. 7 ].
Фототерапія передбачає участь кваліфікованого консультанта, контролюючого і підтримуючого процес та акцентує увагу на терапії, тоді як терапевтична фотографія вимагає лише залучення в діяльність [ 2, с. 70 ].
Для арт-терапії характерні різні варіанти застосування фотозображення. Фотографія як форма соціальних проявів людини, повідомляє важливі для неї переживання та уявлення.
Засновником фототерапії, як психотерапевтичного методу вважається канадський психолог, арт-терапевт Джуді Вайзер. Фотографія виступає специфічним стимулом комунікації психологічного процесу. У своїй праці «Техніки фототерапії: дослідження таємниць особистих фотографій та сімейних альбомів» акцентує увагу на дуалізмі фотографії, як найбільш доступному виді візуального мистецтва та частиною повсякденного досвіду. Фотозображення – додатковий невербальний символ внутрішньої реальності людини, своєрідний «транзитний об’єкт», інструмент наочно-дієвого способу соціалізації [ 2, с. 78 ].
Фотографія виступає потужним засобом конструювання психологічної ідентичності індивіду. Вона тісно пов’язана з внутрішнім світом людини, з процесом розвитку та соціалізації [ 1, с. 33 ]. Фотозображення дає можливість «грати» з реальністю, з її візуальними відображеннями, обираючи найбільш значущі та цікаві для людини об’єкти, творчо комбінуючи все різноманіття елементів реальності один з одним, а іноді і створюючи нову реальність. На фотографії відображаються різні вирази облич, пози, передають стани та реакції людини, в тому числі викликані іншими та предметами, що знаходяться поруч, або ж перебувають в певному середовищі. Завдяки цьому можна застосовувати фотографію як інструмент для дослідження образу «Я», вираження почуттів і потреб. У рамках терапевтичної діяльності це також дозволяє застосовувати фотографію в якості механізму зцілювального впливу [ 5, с. 11 ].
Дж. Вайзер визначила свою класифікацію інтеракцій з фотографіями – фототерапевтичні техніки:
1. Фотографії, зроблені або знайдені клієнтом за допомогою фотокамери, а також створені власні колекції зображень людини в журналах, Інтернеті, на відкритках, тощо.
2. Фотографії клієнта, на яких він спеціально позує або спонтанні знімки, зроблені іншими людьми.
3. Автопортрети, тобто будь-які фотографії самого себе, зроблені клієнтом, коли він повністю контролює процес знімання.
4. Біографічні фотоколекції та сімейні альбоми – вибрані фотографії сім’ї клієнта, що документують особисте життя та відносини індивіда.
5. Проективний фотоматеріал – окремі фотозображення, підібрані спеціалістом за певною тематикою з метою феноменологічного дослідження асоціацій, відчуттів, спогадів [ 4, с. 30 ].
Наявність фотографії, перш за все, ослаблює психологічні механізми захисту особистості, а також виступають каталізаторами необхідних спогадів та відчуттів. Під час обговорення фотодокументів Дж. Вайзер рекомендує використовувати примірні питання:
Які три об’єкти більше всього Вам подобаються на даній фотографії?
Що найяскравіше проявляється на цій фотографії?
Як би ви назвали цю фотографію?
Який стан передає ?
До чого це фотозображення вас спонукає, на що надихає?
Що не вистачає на фотографії?
Які три речі, характерні і не характерні для вашого повсякденного життя, відображає дана фотографія? І.т.д.
Психотерапевтичний процес передбачає можливість інтерпретації спеціалістом фотографій, однак у контексті діалогу та на основі особистого вербального чи візуального матеріалу клієнта[ 4, с. 44 ].
У фототерапії, консультаційний процес побудований на тому, що знімок репрезентує цілісний образ, відображаючи актуальний стан особи [ 3, с. 11 ]. Фотозображення надає можливість психологічних трансформацій з дійсністю та її відображеннями, творчо комбінувати різні деталі ситуації та створювати особисту нову реальність, крізь приму індивідуального досвіду. Будь-яке зображення, що сприймає індивід, активізує відповідні реакції, проекції власної внутрішньої карти реальності, зумовлюючи те значення яке особистість надає тому, що бачить.
Дані фототерапевтичні методи, запропоновані Дж. Вайзер, лежать в основі всіх видів взаємодій між клієнтом та зображенням, і перш за все пов’язані з способами та причинами, за якими індивід так чи інакше розуміє суть будь-якої фотографії. «Справжня» суть фототерапії не в самій фотографії, а якраз у взаємодії між зображенням чи арт-картою й клієнтом, у процесі якого кожен формує своє власне, унікальне уявлення. Фотографії, зображення, арт-карти несуть перш за все метафоричне та символічне значення і будь-який знімок чи зображення може бути певним стимулом і каталізатором в успішному процесі консультування чи психотерапії.
Література
1. Бурно М.Е. Терапия творческим фотографированием // Практическое руководство по терапии творческим самовыражением / Под ред. М.Е. Бурно. – М.: Академический проект, 2002.
2. Вайзер Дж. Техники фототерапии: использование интеракций с фотографиями для улучшения жизни людей // Визуальная антропология: настройка оптики / Под ред. Е. Ярской-Смирновой, П. Романова. М.: Вариант, ЦСПГИ, 2009. С. 64-108
3. Гоголевич Т.Е. Некоторые возможности использования фотографии на основе терапии творческим самовыражением // Фототерапия: использование фотографии в психологической практике / Под ред. А.И. Копытина. – М.: Когито-центр, 2006.
4. Копитин А.И. Техники фототерапии / Александр Иванович Копытин. – СПб: Речь, 2010 – 128 с.
5. Копытин А.И. Тренинг по фототерапии / Александр Иванович Копытин. – СПб. : Издательство «Речь», 2003. – 96 с.

© Борейчук Ірина